More Related Content
What's hot (20)
Similar to нормативність укр мови (20)
нормативність укр мови
- 1. Презентація на тему: “Нормативність української літературної мови”
- 2. Мовні норми — сукупність найбільш традиційних реалізацій мовної системи, повторюваних, відібраних і закріплених у процесі спільної комунікації. Поняття «норми» у лінгвістиці багатопланове і диференціюється у кількох різновидах: -загальномовна, -літературна, -стильова, -стилістична.
- 3. Різновиди норм: Загальномовна норма — сукупність одиниць мови і способи їх організації, які наявні у мові в певний час і мають комунікативне значення для її носіїв незалежно від функціонально-стильових різновидів. Літературна норма мови — ознаки, правила літературно опрацьованого мовлення, яке є зразком писемної та усної форм спілкування.
- 4. Стильова норма — правила відбору та організації мовних одиниць в тексті певного функціонального стилю; правила вибору стилю, що відповідає умовам мовного спілкування. Стильова норма характеризується двома протидіючими тенденціями: 1) тенденція до стабільності, завдяки якій формується стиль, нагромаджуються нормативні явища стилю (лексичні шари, арсенал стилістично потужних форм і конструкцій); 2) тенденція до зміни, яка свідчить, що стиль є категорією історично змінною, перебуває в невпинному розвитку.
- 5. Стилістична норма — регламентоване використання у певних типах мовлення (стилях, підстилях, жанрах) закладених у мові стилістичних можливостей. Стилістичні норми диференціюють на два підвиди: 1.Стилістичні норми мови — це стилістичний арсенал словника; кодифіковані сукупності (ряди) мовних засобів, які характеризуються певною частотністю щодо різних стилів і мають потенційне стилістичне значення, відповідне функціональному стилю. 2. Стилістичні норми мовлення — це мовленнєві засоби зі стилістичним значенням і прийоми їх організації, які формують мовленнєву системність стилю і встановлюють її межі.
- 6. Основні ознаки мовної норми: традиційність, гнучка стабільність, сформована змінами культурно- історичних умов розвитку літературної мови, варіативність.
- 7. Норма літературної мови - це сукупність загальновизнаних правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації і є правильними та зразковими на певному історичному етапі. Норми - історично усталені і соціально закріплені правила, обов'язкові для всіх носіїв літературної мови незалежно від соціальної, професійної, територіальної належності.
- 8. Критерії, на основі яких формується і встановлюється літературна норма: 1)Системний (ґрунтується на відповідності мовних явищ законам і системі мови); 2) Національний ( відповідність мовного явища національному характеру); 3) Естетичний (базується на закономірностях функціонально- стилістчиної доцільності певної форми, її відповідності вимогам певного стилю); 4) Критерій мови авторитетних письменників і визнаних зразків (передбачає нормативність мовних фактів тоді, коли їх можна підтвердити посиланнями на твори авторитетних письменників минулого і сучасності, а також на визнанні зразків, позбавлених виразного авторства - наукова і науково-навчальна література, державно-урядові документи, правописні кодекси і словники, вимова акторів, дикторів); 5) Статистичний (грунтується на врахуванні регулярності вживання мовного явища); 6) Культурно-історичний (територіальний) ( належність мовних фактів до мови населення чітко окресленої території, на якій побутують певні мовно- літературні традиції).
- 9. Нормативність мови проявляється на усіх рівнях мовної системи, за якими і здійснюється класифікація мовних норм. 1. Орфоепічні (норми правильної вимови): Тверда вимова шиплячих: чай, чому, польща (а не чьай, чьому, польщьа); Дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються: гриб, репортаж, любов, раз, лід (а не грип, репорташ, любоф, рас, літ); Голосний о ніколи не наближається до а : молоко, потреби, дорога (а не малако, Патреби, дарога); Літера щ передає звуки шч: вищий, що (а не висший, шо); Буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукурудза (а не сижу, кукуруза); Літера ґ передає звук ґ: обґрунтування, ґатунок (а не обгрунтування, гатунок).
- 10. 2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування ) Ця норма цілком сформована, але найменш усталена, оскільки є кілька чинників її розхитування: -необґрунтоване перенесення діалектних наголосів у літературну мову; -вплив сусідніх мов, зокрема російської; -надуживання лексемами з ненормативним наголосом, зумовленим ритмомелодійними міркуваннями, в творах сучасних авторів. Наприклад: ненависть, середина, новий, близький, чотирнадцять, текстовий, мабуть, завжди, літопис, байдуже, випадок, ідемо, підуть, разом, приятель, показ.
- 11. 3.Словотвірні(регулюютьвибірморфем,їхрозташуванняі сполученняускладіновогослова). Порушення норм найчастіше трапляється: у дієсловах з суфіксом -ирува- (компостирувати, репетирувати), при творенні іменників на означення назв жителів певного населеного пункту, при творенні присвійних прикметників (олин, надин), при творенні прикметникових форм відрізних географічних назв за допомогою суфікса -ськ- (празький, сиваський), при творенні назв осіб за моделлю "людина, яка займається чимось" (людина, яка працює на екскаваторі - екскаваторник; людина, яка переживає за невдачу або успіх гравця чи спортивної команди - уболівальник).
- 12. 4.Морфологічні(норми,щорегулюютьвибірваріантів морфологічноїформисловаіваріантівпоєднаннязіншими словами). До категорії слабких морфологічних норм ввійшли: Чоловічі прізвища на -ко, - ук відмінюються: олегові ткачуку (але олені ткачук), василя марченка (але мар 'яни марченко); Форми непрямих відмінків числівників (п 'ятидесяти, семистами, трьохстами замість п 'ятдесяти (п 'ятдесятьох), сьомастами (сімомастами), трьомастами); Форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: дорожчий, найдорожчий (а не більш дорожчий, самий дорогий); швидше, найшвидше, якнайшвидше, щонайшвидше (а не саме швидше, і т.д.). Використання іменників, прикметників тощо замість активних дієприкметників: завідувач кафедри (а не завідуючий), виконувач обов 'язків (а не виконуючий), чинний правопис (а не діючий), відпочивальники (замість відпочиваючі) і т.д. Певні форми дієслів, зокрема такі: а) особові форми дієслів архаїчної групи: дати, відповісти; б) форми наказового способу: наполягти - наполяж, чистити – чистьте та ін.
- 13. 5.Лексичні(розрізненнязначеньісемантичнихвідтінківслів, закономірностілексичноїсполучуваності). Мовне багатство людини залежить передусім від уміння користуватися лексичним складом мови. Псують мову плеоназми, тавтологія, кальки з російської мови, просторічні елементи, мовні штампи, жаргонізми. До типових помилок відносяться такі порушення лексичних норм: розкрийте, розгорніть зошити, книжки (нормативно - відкрийте), положіть, поставте ручки (нормативно - покладіть), а також: Уживання слів у невластивому їм значенні: вірна відповідь, музикальна освіта, воєнна форма, тактична поведінка замість правильна відповідь, музична освіта, військова форма, тактовна поведінка; Змішування компонентів у близьких за значенням фразеологізмах: відіграє велике значення замість має велике значення, але відіграє роль;
- 14. 6.Синтаксичні(нормиправильноїпобудовиреченьі словосполучень,уживанняприйменників). До слабких синтаксичних норм належать: Складні випадки керування іменників (пам 'ятник франкові), прикметників (властивий кому, чому, характерний для кого, чого), дієслів (запобігати чому, оволодіти чим, опанувати що); Побудова прийменникових сполучень, особливо з прийменником по: по бажанню (нормативно - за бажанням), по вимозі (на вимогу), по ініціативі (з ініціативи, за ініціативою). Розрізняють помилки: Порушення синтаксичних зв'язків між словами (норм керування і узгодження): екзамен по математиці, згідно наказу, згідно з наказом, властивий йому; Неправильне вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів: проїжджаючи повз висоту 805, увагу шури привернула могила, що виднілася здалеку замість коли шура проїжджала повз висоту 805, її увагу привернула могила, що виднілася здалеку; Неправильна побудова речень з однорідними членами: горджуся і люблю свою школу замість я люблю свою школу і горджуся нею; Порушення порядку слів у реченні; Порушення порядку розташування частин складного речення; Змішування прямої і непрямої мови тощо.
- 15. 7.Стилістичні(регулюютьдоцільністьвикористаннямовно- виражальнихзасобівуконкретномулексичномуоточенні, відповіднійситуаціїспілкування). Стилістичнимипомилкамибудуть: Невмотивовані використання в одному функціональному стилі мовних засобів, що характерні для іншого стилю; Зловживання лексикою і фразеологією ділового стилю (так звані "канцеляризми") або спеціальними термінами в текстах ненаукового характеру; Невмотивоване вживання нелітературної лексики (діалектизмів, просторічних слів); Стилістично невиправдане вживання експресивних засобів, що створює зайву, інколи фальшиву емоційність.
- 16. 8.Графічні(нормипередаваннязвуківізвукосполученьна письмі) 9.Орфографічні-загальноприйнятіправилапередачізвуковоїмови (слівіїхформ)написьмі(правилнаписанняслівокремо,разом чичерездефіс,правилвживаннявеликоїлітериіт.д.). Найчастіше порушуються такі орфографічні норми, що стосуються: Вживання апострофа (зв'язок, бур'ян, свято, торф'яний, під'їхати); Правопису власних назв (міністерство освіти україни, народний рух україни, нобелівська премія, академія наук україни, ахіллесова п'ята); Правопису префіксів з-, с- (зшиток, зцідити, сфотографувати); Правопису префіксів роз-, без- (розхитати, безшумний); Правопису префікса пре- (пред'явити, премудрий); Правопису слів іншомовного походження (шасі, ватикан, сицилія); Правопису прислівників (віч-на-віч, з дня на день, з давніх-давен, рік у рік). (норми написання слів);
- 17. 10.Пунктуаційні(нормивживаннярозділовихзнаків). За допомогою норм здійснюється структурне і смислове членування писемної мови на значущі частини, що дає змогу читачеві усвідомити зміст тексту відповідно до задуму автора. Українські пунктуаційні норми базуються на граматичній та змістовій основі і враховують інтонацію. Останні три типи мовних норм (графічні, орфографічні, пунктуаційні) називаються правописними.
- 18. Мовнінормихарактеризуються: Системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи); Історичноюзумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови); Соціальноюзумовленістю (виникають у зв'язку з потребами суспільства); Стабільністю (не можуть часто змінюватися).