1. Створення вчителем комфортних умов для адаптації
першокласників до навчання у школі
Доповідь підготувала вчитель
другої кваліфікаційноїкатегорії
Горбунова Н. В.
У житті дитини, яка переступила поріг школи, змінюється буквально
все: нова атмосфера, вимоги, які ставить учитель та батьки. Улюблене дитяче
«хочу» змінюється словом «треба».
Одна з небезпек-учитель сприймає дитину як одну з багатьох.
Декому з малюків, звиклих бути в центрі уваги своєї родини, це може завдати
удар по самолюбству. Або, скажімо, дитина в садочку виконувала роль
лідера в ігровій діяльності, а в школі опиняється на другорядних ролях.Це
може призвести до того, що у дитини знизиться самооцінка, з’явиться
ревпевненість у собі. У підсумку вона перетвориться зі жвавої, товариської
на закомплексовану, незадоволену собою.Та найгірше те, що у дитини
знижується пізнавальна активність.
Водночас, за наявності позитивних емоцій школярі навіть з
невисоким рівнем інтелектуального розвитку можуть досягти гідних
результатів у засвоєннізнань.
Отже, я вбачаю головним завданням кожного вчителя-не допустити,
щоб зникло позитивне ставлення до навчання у школі, яке сформувалося у
дошкільнят. Бо бажання йти до школи-природний результат пізнання
навколишнього світу, яке здійснювалося протягом дошкільного віку в
ігровій діяльності більшості дошкільників.
Досвід моєї роботи в школі переконав мене в тому, що навіть
відмінні знання методики та підручників не дадуть належної віддачі, якщо в
класі не буде сприятливого мікроклімату спілкування.
В основу своєї роботи я поклала ідею: система навчання та
виховання повинна сприяти розкриттю духовних сил дитини, створити умови
для її розвитку.
У початковій школі ставлення до навчання має найважливіше
значення, адже саме у перші роки закладаються основи знань, формується
уміння вчитись, нормисуспільної поведінки.
Девіз класу: «Стався до інших так, якби ти хотів, щоб ставилися до
тебе».
