Правове та державне регулювання туризму у США, Опанасюк Н. А., Туник О. М.
1 like609 views
Трансформаційні процеси та конфлікти у сучасному світі формують потребу у глибокому дослідженні та впровадженні правових механізмів захисту прав та безпеки туристів. Дослідження правової системи США, як одного з найбільших експортерів та імпортерів туристів у світі (за даними UNWTO), дозволить виявити та акумулювати ефективні правові норми країни, які доцільно використовувати в державному управлінні інших держав світу. Посилання: Опанасюк, Наталія Анатоліївна, & Туник, Олександр Миколайович. (2015). Правове та державне регулювання туризму у США. United States of America in the modern world: politics, economics, law, society (pp. 458–461). Львів: Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка. Матеріали видано за підтримки Українського Фулбрайтівського кола, Програми імені Фулбрайта в Україні, Інституту міжнародної освіти (США). http://doi.org/10.5281/zenodo.495713
![458
ПРАВОВЕ ТА ДЕРЖАВНЕ
РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ У США
НАТАЛІЯ ОПАНАСЮК
кандидат юридичних наук, доцент кафедри туризму та рекреації
Київського національного торговельно-економічного університету,
віце-президент Туристичної асоціації України
ОЛЕКСАНДР ТУНИК
студент Київського національного торговельно-економічного університету
Трансформаційні процеси та конфлікти у сучасному світі формують
потребу у глибокому дослідженні та впровадженні правових механізмів
захисту прав та безпеки туристів. Дослідження правової системи США, як
одного з найбільших експортерів та імпортерів туристів у світі (за даними
UNWTO), дозволить виявити та акумулювати ефективні правові норми
країни, які доцільно використовувати в державному управлінні інших дер-
жав світу.
Згідно даних UNWTO, понад 110 країн світу мають прийняті норма-
тивно-правові та законодавчі акти для регулювання туристичних взаємо-
відносин та безпеки іноземних громадян. Більшість із них спрямовані на
визначення державних стратегічних цілей розвитку сфери туризму, регу-
люванні взаємовідносин між виробниками туристичних послуг (туристич-
ним бізнесом) та споживачами (туристами), унормуванні туристичних фор-
мальностей та зменшенні ризиків для подорожуючих
У міжнародному туризмі суб’єктами правовідносин українські та
російські вчені виділяють три основні сторони [1]:
1) туристи – споживачі туристичних послуг (туристичного продук-
ту), основна частина якого надається в іншій державі;
2) фірми – виробники і реалізатори туристичних послуг (турпро-
дукту), які беруть участь у наданні послуг туристам;
3) державні органи – здійснює нормативно-правові, адміністратив-
ні, регуляторні, розпорядчі та інші функції.
Модель “туристичного трикутника” лише частково відображає струк-
туру туристичних правових взаємовідносин сторін при міжнародному ту-
ризмі, адже не враховує ряд особливостей, які виникли в процесі глоба-
лізації в наслідок стрімкого науково-технічного прогресу та технологічної
революції. Тому для характеристики туристичних правовідносин у США
доцільно використовувати “туристичний чотирикутник США”, як модель,
яка відображає не лише структуру взаємовідносин при міжнародному та
внутрішньому туризмі, а й включає невід’ємний елемент сучасного туриз-
му – Інтернет (рис. 1).](https://image.slidesharecdn.com/46956651-180424163141/85/-1-320.jpg)
![459
Рис. 1. Модель туристичних правовідносин США −
“Туристичний чотирикутник”
Модель “туристичного чотирикутника США” дозволяє чітко ві-
добразити законодавче та нормативно-правове регулювання туристичних
відносин сторін у США, яка включає в себе, такі суб’єкти та об’єкти:
“туристи − держава”, “туристи – туристичний бізнес”, “туристи − Інтер-
нет”, “туристичний бізнес − держава” та “держава − Інтернет”.
США були однією з перших держав світу, які прийняли націо-
нальне туристичне законодавство. У 1961 році у США було прийнято
Національний закон “Про міжнародний туризм”, у 1981 році – Закон
“Про національну політику в сфері туризму”, у 1992 році – Закон “Про
політику у сфері туризму та розвитку експорту”. У 1995 році Білий дім
провів Національну конференцію з розвитку туризму з метою залучення
уваги до цієї галузі [1].
Крім законодавства прийнятого на національному рівні у США
також діє ряд правових актів прийнятих на федеральному рівні кожним із
штатів. Важливу роль приділено саморегулюванню туристичної галузі на
місцях і пропаганді туризму, це обумовлено важливістю сфери для краї-
ни, адже туризм є однією з найприбутковіших сфер, які формують ВВП
США.
Державна політика урегульована законодавством США спрямо-
вана на дослідження кон’юнктури туристичного ринку, формуванні та
реалізації державних програм розвитку туризму, наданні підтримки ок-
ремим штатам, містам та округам країни. При цьому США є однією з не-
багатьох країн із розвиненою економікою де фактично відсутня державна
Туристи
Держава
Туристичний
бізнес Інтернет
Туристичний
чотирикутник
США](https://image.slidesharecdn.com/46956651-180424163141/85/-2-320.jpg)
![460
структура управління туризмом, адже з 1997 року у США відсутній цент-
ральний орган державного регулювання сфери туризму. Всі функції регу-
лювання галузі покладені на принципи ринкової економіки (“самоор-
ганізація” та “саморегулювання”) і суб’єктів господарювання. Така мо-
дель регулювання сфери може використовуватися лише державами при-
вабливими для іноземних туристів (не потребуючими особливої уваги на
міжнародному ринку), які мають сучасну інфраструктуру та систему без-
пеки туристів, високий рівень надання банківських, страхових та медич-
них послуг, а також активні громадські організації (асоціації, федерації
тощо) [2].
На національному рівні у США діє Office of travel and tourism
industries (OTTI), який створює сприятливий бізнес клімат для розвитку
в сфери подорожей і туризму за рахунок зниження інституційних бар’є-
рів для туризму, реалізує маркетингову стратегію, забезпечує офіцій-
ну статистику подорожей і туризму, а також координує зусилля всієї
федеральних органів в рамках Ради політики в галузі туризму [3]. Уп-
равління працює для підвищення міжнародної конкурентоспроможності
США в індустрії подорожей і туризму та збільшення експорту, ство-
рюючи тим самим США зайнятості та економічного зростання за раху-
нок: статистичної системи для оцінки економічного внеску галузі; ви-
конання заходів для прогнозування та розширення експорту послуг; роз-
витку і управління туристичною політикою, формуванням стратегії та
пропаганди туризму; технічної допомога для розширення експорту (між-
народний туризм) і допомоги у внутрішньому економічному розвитку га-
лузі [4; 5].
Загалом структуру органів державного регулювання сфери ту-
ризму у США можна відобразити за допомогою схеми наведеної на ри-
сунку 2.
Порівнюючи модель державного та правового регулювання туриз-
му США та України можна виокремити певні схожі та відмінні риси:
1) в Україні, як і в США, ліквідовано центральний орган вико-
навчої влади у сфері туризму (функції передано Міністерству економіч-
ного розвитку та торгівлі України);
2) в Україні, як і в США, наявне національне туристичне зако-
нодавство (Закон України “Про туризм”), але на відміну від США в Ук-
раїні законодавство потребує удосконалення з міжнародними нормами
права та регулювання туризму;
3) “саморегулювання” на основі принципів ринкової економіки –
діє в США, але в Україні застосування такої моделі не можливе;
4) забезпечення прав та безпеки туристів – в Україні, на відміну
від США, не можливо повністю гарантувати безпеку туристів.](https://image.slidesharecdn.com/46956651-180424163141/85/-3-320.jpg)
![461
Рис. 2. Організаційна структура органів державного
регулювання сфери туризму у США
Отже, аналіз правового і державного регулювання туристичної інду-
стрії Сполучених Штатів Америки допоміг сформувати основні особливості
структури регулювання галузі країни й визначити, що принципи “саморе-
гулювання” галузі, які діють у США не можуть застосовуватися для будь-
яких країн. Такі принципи можуть собі дозволити лише стабільні високороз-
винені країни світу, які мають дієві системи безпеки, медицини та захисту
прав туристів.
Список використаних джерел:
1. Маринін М. Туристські формальності і безпека в туризмі [Текст]: прак.
видання / М.М. Маринін. − М.: Фінанси і статистика, 2002. − 144 с.
2. Галасюк С. Необхідність удосконалення державного регулювання сфери ту-
ризму України / С.С. Галасюк // Туристична освіта в Україні: проблеми і перс-
пективи: зб. наук. праць. – К.: Тонар, 2007. – С. 67-73.
3. Толочко А. Національна специфіка організації та регулювання міжнародного
туризму / А.О. Толочко // Дослідження міжнародної економіки: зб. наук. праць.
Вип. 4 (69). – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2011. –
С. 90-91.
4. Office of travel and tourism industries (OTTI) [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://travel.trade.gov/
5. Cornell University Law School Search Cornell. U.S. Code [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://www.law.cornell.edu/
US Department of Commerce
The International Trade Administration (ITA)
Office of travel and tourism industries (OTTI)
U.S. Travel and
Tourism Advisory
Board
Tourism Policy
Council (TPC)
Дослідження
ринку
Прогнозування Розробка
стратегії
Ведення
політики
Аналіз та
обробка даних](https://image.slidesharecdn.com/46956651-180424163141/85/-4-320.jpg)
More Related Content
Similar to Правове та державне регулювання туризму у США, Опанасюк Н. А., Туник О. М. (20)
More from Oleksandr Tunyk (6)
Правове та державне регулювання туризму у США, Опанасюк Н. А., Туник О. М.
- 1. 458 ПРАВОВЕ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ У США НАТАЛІЯ ОПАНАСЮК кандидат юридичних наук, доцент кафедри туризму та рекреації Київського національного торговельно-економічного університету, віце-президент Туристичної асоціації України ОЛЕКСАНДР ТУНИК студент Київського національного торговельно-економічного університету Трансформаційні процеси та конфлікти у сучасному світі формують потребу у глибокому дослідженні та впровадженні правових механізмів захисту прав та безпеки туристів. Дослідження правової системи США, як одного з найбільших експортерів та імпортерів туристів у світі (за даними UNWTO), дозволить виявити та акумулювати ефективні правові норми країни, які доцільно використовувати в державному управлінні інших дер- жав світу. Згідно даних UNWTO, понад 110 країн світу мають прийняті норма- тивно-правові та законодавчі акти для регулювання туристичних взаємо- відносин та безпеки іноземних громадян. Більшість із них спрямовані на визначення державних стратегічних цілей розвитку сфери туризму, регу- люванні взаємовідносин між виробниками туристичних послуг (туристич- ним бізнесом) та споживачами (туристами), унормуванні туристичних фор- мальностей та зменшенні ризиків для подорожуючих У міжнародному туризмі суб’єктами правовідносин українські та російські вчені виділяють три основні сторони [1]: 1) туристи – споживачі туристичних послуг (туристичного продук- ту), основна частина якого надається в іншій державі; 2) фірми – виробники і реалізатори туристичних послуг (турпро- дукту), які беруть участь у наданні послуг туристам; 3) державні органи – здійснює нормативно-правові, адміністратив- ні, регуляторні, розпорядчі та інші функції. Модель “туристичного трикутника” лише частково відображає струк- туру туристичних правових взаємовідносин сторін при міжнародному ту- ризмі, адже не враховує ряд особливостей, які виникли в процесі глоба- лізації в наслідок стрімкого науково-технічного прогресу та технологічної революції. Тому для характеристики туристичних правовідносин у США доцільно використовувати “туристичний чотирикутник США”, як модель, яка відображає не лише структуру взаємовідносин при міжнародному та внутрішньому туризмі, а й включає невід’ємний елемент сучасного туриз- му – Інтернет (рис. 1).
- 2. 459 Рис. 1. Модель туристичних правовідносин США − “Туристичний чотирикутник” Модель “туристичного чотирикутника США” дозволяє чітко ві- добразити законодавче та нормативно-правове регулювання туристичних відносин сторін у США, яка включає в себе, такі суб’єкти та об’єкти: “туристи − держава”, “туристи – туристичний бізнес”, “туристи − Інтер- нет”, “туристичний бізнес − держава” та “держава − Інтернет”. США були однією з перших держав світу, які прийняли націо- нальне туристичне законодавство. У 1961 році у США було прийнято Національний закон “Про міжнародний туризм”, у 1981 році – Закон “Про національну політику в сфері туризму”, у 1992 році – Закон “Про політику у сфері туризму та розвитку експорту”. У 1995 році Білий дім провів Національну конференцію з розвитку туризму з метою залучення уваги до цієї галузі [1]. Крім законодавства прийнятого на національному рівні у США також діє ряд правових актів прийнятих на федеральному рівні кожним із штатів. Важливу роль приділено саморегулюванню туристичної галузі на місцях і пропаганді туризму, це обумовлено важливістю сфери для краї- ни, адже туризм є однією з найприбутковіших сфер, які формують ВВП США. Державна політика урегульована законодавством США спрямо- вана на дослідження кон’юнктури туристичного ринку, формуванні та реалізації державних програм розвитку туризму, наданні підтримки ок- ремим штатам, містам та округам країни. При цьому США є однією з не- багатьох країн із розвиненою економікою де фактично відсутня державна Туристи Держава Туристичний бізнес Інтернет Туристичний чотирикутник США
- 3. 460 структура управління туризмом, адже з 1997 року у США відсутній цент- ральний орган державного регулювання сфери туризму. Всі функції регу- лювання галузі покладені на принципи ринкової економіки (“самоор- ганізація” та “саморегулювання”) і суб’єктів господарювання. Така мо- дель регулювання сфери може використовуватися лише державами при- вабливими для іноземних туристів (не потребуючими особливої уваги на міжнародному ринку), які мають сучасну інфраструктуру та систему без- пеки туристів, високий рівень надання банківських, страхових та медич- них послуг, а також активні громадські організації (асоціації, федерації тощо) [2]. На національному рівні у США діє Office of travel and tourism industries (OTTI), який створює сприятливий бізнес клімат для розвитку в сфери подорожей і туризму за рахунок зниження інституційних бар’є- рів для туризму, реалізує маркетингову стратегію, забезпечує офіцій- ну статистику подорожей і туризму, а також координує зусилля всієї федеральних органів в рамках Ради політики в галузі туризму [3]. Уп- равління працює для підвищення міжнародної конкурентоспроможності США в індустрії подорожей і туризму та збільшення експорту, ство- рюючи тим самим США зайнятості та економічного зростання за раху- нок: статистичної системи для оцінки економічного внеску галузі; ви- конання заходів для прогнозування та розширення експорту послуг; роз- витку і управління туристичною політикою, формуванням стратегії та пропаганди туризму; технічної допомога для розширення експорту (між- народний туризм) і допомоги у внутрішньому економічному розвитку га- лузі [4; 5]. Загалом структуру органів державного регулювання сфери ту- ризму у США можна відобразити за допомогою схеми наведеної на ри- сунку 2. Порівнюючи модель державного та правового регулювання туриз- му США та України можна виокремити певні схожі та відмінні риси: 1) в Україні, як і в США, ліквідовано центральний орган вико- навчої влади у сфері туризму (функції передано Міністерству економіч- ного розвитку та торгівлі України); 2) в Україні, як і в США, наявне національне туристичне зако- нодавство (Закон України “Про туризм”), але на відміну від США в Ук- раїні законодавство потребує удосконалення з міжнародними нормами права та регулювання туризму; 3) “саморегулювання” на основі принципів ринкової економіки – діє в США, але в Україні застосування такої моделі не можливе; 4) забезпечення прав та безпеки туристів – в Україні, на відміну від США, не можливо повністю гарантувати безпеку туристів.
- 4. 461 Рис. 2. Організаційна структура органів державного регулювання сфери туризму у США Отже, аналіз правового і державного регулювання туристичної інду- стрії Сполучених Штатів Америки допоміг сформувати основні особливості структури регулювання галузі країни й визначити, що принципи “саморе- гулювання” галузі, які діють у США не можуть застосовуватися для будь- яких країн. Такі принципи можуть собі дозволити лише стабільні високороз- винені країни світу, які мають дієві системи безпеки, медицини та захисту прав туристів. Список використаних джерел: 1. Маринін М. Туристські формальності і безпека в туризмі [Текст]: прак. видання / М.М. Маринін. − М.: Фінанси і статистика, 2002. − 144 с. 2. Галасюк С. Необхідність удосконалення державного регулювання сфери ту- ризму України / С.С. Галасюк // Туристична освіта в Україні: проблеми і перс- пективи: зб. наук. праць. – К.: Тонар, 2007. – С. 67-73. 3. Толочко А. Національна специфіка організації та регулювання міжнародного туризму / А.О. Толочко // Дослідження міжнародної економіки: зб. наук. праць. Вип. 4 (69). – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2011. – С. 90-91. 4. Office of travel and tourism industries (OTTI) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://travel.trade.gov/ 5. Cornell University Law School Search Cornell. U.S. Code [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.law.cornell.edu/ US Department of Commerce The International Trade Administration (ITA) Office of travel and tourism industries (OTTI) U.S. Travel and Tourism Advisory Board Tourism Policy Council (TPC) Дослідження ринку Прогнозування Розробка стратегії Ведення політики Аналіз та обробка даних