�ݺ�ߣ

11
Харчові добавки
ЛекціяЛекція 1010
Лектор Шаповалова Наталія ПетрівнаЛектор Шаповалова Наталія Петрівна

22
ХАРЧОВІ ДОБАВКИ
План
1. Терміни і визначення.
2. Класифікація харчових добавок (ХД).
3. Характеристика основних груп ХД:
- харчові барвники;
- замінники цукру;
- підсолоджувачі.

У товарознавчій практиці доцільно виділити наступні групи харчових
добавок:
1. Регулятори смаку і аромату:
• підсолоджувачі;
• смакові добавки;
• ароматизатори.
2. Регулятори консистенції:
• загущувачі;
• гелеутворювачі;
• стабілізатори;
• емульгатори;
• розріджувачі.
3. Поліпшувачі зовнішнього вигляду:
 барвники;
 відбілювачі.
4. Регулятори зберігаємості:
 консерванти;
 антиоксиданти (антиокислювачі).
5. Добавки з іншими корисними властивостями:

Спеціальною комісію з Кодекс Аліментаріус ФАО/ВООЗ по харчовим добавкам
виділено 23 функціональних класи для маркування, їх визначень і технологічних
функцій.
1. Кислоти 13. Поліпшувачі борошна та хліба.
2. Регулятори кислотності і лужності. 14. Піноутворювач .
3. Добавки, що перешкоджають
злежуванню та грудкуванню.
15. Глазуруючи агенти.
4. Піногасники. 16. Вологоутримуючі агенти.
5. Антиоксиданти (антиокислювачі). 17. Консерванти.
6. Наповнювачі. 18. Пропеленти (газ, який виштовхує продукт з
контейнера).
7. Барвники. 19. Розпушувачі.
8. Речовини, які сприяють збереженню
забарвлення.
20. Стабілізатори.
9. Емульгатори,
10. Емульгуючі солі.
21. Підсолоджувачі.
11. Ущільнювачі. 22. Збагачувачі (підвищують в’язкість харчових
продуктів).
12. Підсилювачі смаку і запаху. 23. Желеутворювачі.

Згідно з Санітарними правилами і нормами щодо застосування
харчових добавок, не підлягають забарвленню такі харчові продукти:
1. Продукти дитячого харчування. 17. Солод та солодові продукти.
2. Борошно. 18. Мінеральна вода.
3. Хлібобулочні вироби. 19. Сіль.
4. Макаронні вироби. 20. Спеції.
5. Томат-паста, томатний соус, консерви з томатів. 21. Оцет.
6. Фруктовий сік, фруктовий нектар, овочевий сік. 22. Олії.
7. Фрукти, овочі, в т. ч. картопля, гриби консервовані, сушені; 23. Жири тваринні.
8. Крохмаль. 24. Яйця та яєчні продукти.
9. Цукор. 25. Молоко, молочна прод.
10. Мед. 26. Птиця.
11. Варення з фруктів, джеми. 27. Риба.
12. Шоколаднім вироби і какао.
13. Чай, цикорій, чайні екстракти.
14. Кава смажена.
15. Горілка зернова.
16. Вина.

7
3. ХАРАКТЕРИСТИКА
ОСНОВНИХ ГРУП ХД
 З великої групи ХД особливої уваги заслуговують:
 барвники,
 цукрозамінники,
 підсолоджувачі.
 Барвники можуть бути жиро-і водорозчинними, а також
пігментами – нерозчинними ні у воді, ні у жирі.
 Найбільш широко харчові барвники використовують
при виробництві
 кондитерських виробів,
 напоїв,
 сухих сніданків,
 морозива,
 сирів.

8
Харчові барвники (ХБ)
Натуральні (природні) барвники (НБ)
 одержують із природних джерел у вигляді суміші
різних сполук.
 Їх склад залежить від джерела і технології
одержання (каротиноїди, антоциани,
флавоноїди, хлорофіли).
 Деякі НБ або їх суміші і композиції є
біологічно активними, підвищують харчову
цінність продукту якого забарвлюють.
 НБ із столового буряка, темно-вишневого кольору зі смаком
кисло-солодкого граната і пелюстків рози.

9
Каротиноїди.
Вони нерозчинні у воді, розчинні у жирах і
органічних розчинниках
 β - каротин (Е160а)
 використовують для забарвлення вітамінізації маргаринів,
майонезів, хлібобулочних і кондитерських виробів,
безалкогольних напоїв.
 Із пігментів цієї групи важливими є лікопін (Е160d) і
жовтогарячий барвник аннато (Е160в). Велику групу
складають похідні каротиноїдів: флавоксантин (Е161а),
лютеін (161d), криптоксантин (Е161с), рубіксантин
(Е161d), віолоксантин (Е161е), родоксантин (Е161f),
кантаксантин (Е161q).
 Із моркви виділені каротиноїди (α,β,γ - каротин).
 Хлорофіли (Е140) надають зеленого забарвлення.
 Недоліком є те що вони нестійкі.

10
 Антоцианові барвники – водорозчинні (Е163і). Це
фенольні сполуки, вони є моно-і діглікозиди.
 При гідролізі вони розкладаються на галактозу,
глюкозу, рамнозу і інші цукри, та алглікони, які
представлені антоцианідами.
 В якості жовтих і червоних барвників пігменти
антоцианової групи, що містяться у соку чорної
смородини (Е163і), кізила, червоної смородини,
журавлини, брусники, пігменти чаю (містять антоциани і
катехіни).
 "Сахарний колер" (Е150) – водні розчини представляють
собою темно-коричневу рідину, що приємно пахне.
Існують декілька модифікацій сахарного колера (Е150а,
Е150в, Е150с, Е150d). Їх називають карамель І, ІІ, ІІІ і ІV
відповідно.
 Жовтий колір дає і рибофлавін (Е101і).

11
Синтетичні барвники (СБ)
 СБ мають значні технологічні переваги у порівнянні з
більшістю НБ
 (дають яскраві, легко відновлювані кольори і менш чутливі до
різних видів впливу).
 СБ – дешевші за НБ.
 Але їх використання строго регламентується у порівнянні з НБ,
оскільки вони можуть мати токсичну дію на організм людини.
СБ – це органічні сполуки, вони добре розчиняються у воді, більшість
із них утворює нерозчинні комплекси (лаки) з іонами металів і в
такій формі в якості пігментів використовуються для забарвлення
порошкрподібних продуктів, драже, таблеток, жувальних гумок.
 СБ – це органічні сполуки, вони добре розчиняються у воді,
більшість із них утворює нерозчинні комплекси (лаки) з
іонами металів і в такій формі в якості пігментів
використовуються для забарвлення порошкрподібних
продуктів, драже, таблеток, жувальних гумок.

12
Серед СБ найбільш поширені
9 основних:
 тартразин Е102 (жовтий);
 жовтий хіноліновий Е 104 (лимонно-
жовтий);
 жовтий "Солнечний закат" Е110
(оранжевий);
 кармуазин (азорубін) Е122 (малиновий);
 понсо Е124 (червоний);
 синій патентований Е131 (голубий);
 індігокармін Е132 (синій);
 синій блискучий Е133 (голубий);
 чорний блискучий Е151 (фіолетовий).

13
З хімічної точки зору СБ розділяють
на 5 класів:
 азобарвники (тартразин, жовтий "Солнечний
закат", кармуазин, понсо, чорний блискучий);
 триарілметанові барвники (синій
патентований, синій блискучий, зелений Е142,
коричневий Е154, коричневий Е155.
 ксантанові барвники (еритрозин Е127);
 хінолінові барвники (жовтий хіноліновий
Е104);
 індігоідні (індігокармін).

14
 В якості харчових барвників використовують
також деякі мінеральні пігменти і метали.
 Так, окис заліза (Е172) дає чорний, червоний і жовтий
кольори, а діоксид титана (Е 171) і карбонат кальція
(Е170) – білий;
 із металів використовують золото (Е175), срібло (Е174),
алюміній (Е173).
 СБ використовують як індивідуально, так і в
суміші один з другим.
 Індивідуальні синтетичні барвники містять, як
правило 80-85% основного барвника в кожному
конкретному випадку.

15
Склад деяких сумішей барвників

16
ЗАМІННИКИ ЦУКРУ
 Термін «цукор» (в харчовому розумінні) відносяться
тільки до цукрози , яка є стандартом чистоти смаку і
солодкості.
 В світі відомо десятки замінників цукру та інтенсивних
підсолоджувачів які широко використовуються в США,
Франції, Англії, Іспанії, Німеччині – 46 – 76 %
населення.
 Існують різні класифікації солодких речовин:
 за хімічним складом, харчовими критеріями, за ступенем
солодкості (з високим та низьким цукровим еквівалентом),
 за калорійністю (висококалорійні, низькокалорійні, некалорійні), за
хімічною будовою,
 за походженням (натуральні та штучні).

Глюкозно-фруктозні сиропи
(ГФС)
 Шляхом ферментативного гідролізу крохмалю і
крохмальмісткої сировини (картопля, кукурудза,
пшениця, сорго і ячмінь) її постадійно перетворюють
спочатку в глюкозу, а потім у суміш глюкози і
фруктози.
 ГФС можна замінити біля 20% цукру в кондитерській
промисловості, у виробництві морозива біля 50%, при
виробництві хлібобулочних виробів, плодоовочевих
консервів, безалкогольних напоїв і виноградних вин,
згущеного молока – до 100%.
17

Порівняно з цукром сиропи
мають деякі переваги:
 зникає необхідність процесів розчинення та
обробки цукру;
 для зберігання необхідна менша площа;
 підвищує температуру кипіння продукта;
 зменшує температуру замерзання, що запобігає
кристалізації цукрози.
19

 Кленовий сироп одержують із соку дерев
цукрового клена який росте в Північній
Америці і Канаді.
 Сорговий сироп одержують із стебел
цукрового сорго, висота якого 2-3м. Стебла
містять до 85% соку з вмістом цукру 12-18%.
 Левулезний ( фруктозний) сироп виробляють
із топінамбура ( земляної груші)
20

Цукрові спирти
 Полілоли одержують:
 шляхом гідрирування моносахаридів з
допомогою каталізаторів;
 ферментативним шляхом з дісахаридів;
 шляхом повної чи часткової гідрогенізації
продуктів з використанням високомальтозної
патоки.
21

Ксиліт Е967
 Синоніми: ксилітол. Білий кристалічний
порошок, без запаху, з солодким смаком, визиває
відчуття холоду на язику. Суміш 60% ксиліта і
40% сорбіта завдяки синергізму має солодкість,
що адекватна сахарозі.
 Технологічні аспекти використання:
 не бере участі у формуванні кольору поверхні
виробів;
 не бере участі у формуванні структури, як цукор;
 дорожчий, за цукор у декілька разів.
22

ПІДСОЛОДЖУВАЧІ
 Інтенсивні підсолоджувачі – речовини нецукрової
природи.
 здешевлюється і спрощується технологія виробництва
(вантажно-розвантажувальні, транспортні і складські
операції);
 в десятки разів знижується калорійність продуктів;
 у поєднанні з фруктовими ароматизаторами і органічними
кислотами солодкість інтенсивних підсолоджувачів
посилюється і збагачується смак продукту;
 у виробників з’являється можливість розширення
асортименту;
 в результаті зменшення частки вуглеводів у складі
продуктів покращується їх біологічна стійкість при
зберіганні.
23

До підсолоджувачів
пред’являються такі вимоги:
 профіль солодкого смаку не повинен відрізнятись
від профілю солодкості цукрози – чистий
приємний солодкий смак, що проявляється без
затримки і відчувається довго;
 відсутність кольору і запаху;
 фізіологічна нешкідливість (неконцерогенність,
некарієсогенність);
 не токсичність, повне виведення із організму;
 добра розчинність у воді;
 хімічна і термічна стійкість. 24

 Одиницею вимірювання солодкості являється
SES (sweetness equivalency of saccharose –
солодкість еквівалентна цукрозі).
 Солодкість цукрози прийнята за одиницю. Із
більше ніж 150 відомих замінників цукрози
біля 50 мають SES менше 1; біля 40 – солдші за
цукрозу в 50 разів; близько 40 – від 50 – до
500 разів, більше 30 – солодші за цукрозу
більш, ніж в 500 разів.
25

 Дозування підсолоджувачів (П) розраховують
виходячи із орієнтовного коефіцієнта солодкості,
а потім уточнюють за результатами дегустації:
Орієнтовний коефіцієнт солодкості – відносна
величина, що показує у скільки разів менше слід
брати підсолоджувала, ніж цукрози, для
приготування розчинів, еквівалентного за
солодкістю 9% розчину цукрози. 26
солодкостікоефіцієнтйорієнтовни-солодк.
кг,,
К
язамінюєтьсщоцукрозикількістьС
П
−
=

НАТУРАЛЬНІ
 Стевіозид Е960
 Монелін
 Гліциризин Е958
 Неогесперидин дігідрохалкон Е959
 Міракулін
 Тауматіт Е 957
27

СИНТЕТИЧНІ
 Сахарин Е954
 Аспартам Е951
 Цикламати Е952
 Ацесульфам калія Е950
 Сукралоза Е955
 Алітам Е 956
28

3030
Дякую за увагу!!!

�ݺ�ߣ

лекц 10

Recommended

More Related Content

What's hot (20)

Similar to лекц 10 (15)

More from cit-cit (20)

лекц 10