More Related Content
What's hot (20)
Similar to Василь Простопчук (20)
More from olesya soverhsenko (17)
Recently uploaded (13)
Василь Простопчук
- 1. Сію дитині в серденько ласку. Сійся - родися ніжне «будь ласка», Вдячне «спасибі», «вибач» тремтливе. Слово у серце, як зернятко в ниву. «Доброго ранку» світлої днини Щедро даруй ти людям, дитино. В. Гринько
- 2. Література рідного краю. Василь Простопчук. Лірична збірка «Білі метілі»
- 3. Епіграф: Я б осінь полюбив, якби не був у літі В. Простопчук 19 листопада 1952 р. село Поповичі
- 4. На фотографіях усіх часів-століть: Хто спереду – сидить, позаду хто – стоїть. Василь Простопчук Поповичівські ясла. У 8 місяців - ще на руках у мами Ганни. 1953 рік. 2 роки 8 місяців. 1954 - рік 100-літнього ювілею прабабусі Хотимії Артишук (крайня зліва), дідусь Пантелій Ігнатюк із Васильком, бабуся Ярина Ігнатюк (Артишук)
- 5. Рідна школа з пташиного польоту. Село Поповичі. Травень 1982 року. Дев'ятикласник 1969 Випускник Голобської середньої школи. 1970 рік. Юні роки поета Успішно закінчивши у 1970 році Голобську десятирічку, В. Простопчук того ж року вступає на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Знайомиться із мистецькою елітою столиці, бере участь у студентській літературній студії імені Чумака (СіЧ), виходить з неї разом із Віктором Барановим і Станіславом Чернілевським у 1972 році на знак незгоди з перейменуванням на студію імені Рильського (СіР).Однокласниця Катерина Кобиш - дружина. 22 липня 1970 року.
- 6. Студент третого курсу факультету журналістики Київського державного університету ім.Т.Г. Шевченка. 10 березня 1973 року. З Віктором Барановим на святі "Лісова пісня" у Нечимному. Робота над випуском гумористичної газети з однокурсниками Іваном Гром'яком та Михайлом Прудником Грудень 1974 року Праця на ниві журналістики В української мови є слово моє... Не відсохне язик хай у літері "є". Василь Простопчук
- 7. Працював кореспондентом, заввідділом молодіжної газети. Створює і очолює Волинську асоціацію сатириків та видає ще одну газету – «Нате», яка у 1992 році займає перше місце серед сатиричних періодичних видань на Всеукраїнському фестивалі гумору в Києві. На фоні найбільшої на Волині реклами (13м x42 м). 22 вересня 1999 року. З 17 вересня 1979 року (тобто уже понад 35 років) Василь Простопчук — головний редактор волинського тижневика «Віче». Це найбільший безперервний стаж серед головних редакторів усіх українських газет. З Русланою Лижичко на святкуванні 60-річного ювілею газети "Віче". 14 жовтня 1999 року. Головний редактор газети «Віче»
- 8. З Ліною Костенко у Луцьку. З Леонідом Кучмою під час нагородження орденом "За заслуги" III ступеня. Київ. 21 квітня 1999 року. Головний редактор газети «Віче» Громадсько-політичний тижневик «Віче» стає одним із державотворчих центрів на Волині, а її головний редактор удостоюється ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесної грамоти Кабінету Міністрів України, звання «Заслужений журналіст України». Виконавчий директор Ліги українських меценатів Михайло Слабошпицький вручає диплом лауреата премії імені Дмитра Нитченка (Австралія) за оборону українського друкованого слова. 4 листопада 2010 року.
- 9. Винагороди й відзнаки поета Орден «За заслуги» III ст. (1999) Почесна грамота Кабінету міністрів України (1999) Звання «Заслужений журналіст України» (2002) Лауреат премії імені Дмитра Нитченка (2009) Орден «Христа Спасителя» Української православної церкви КП (2012)
- 10. Член національної спілки письменників України Михайло Слабошпицький вручає посвідчення члена Національної спілки письменників України. Луцьк.17 липня 2009 року. Василь Васильович Простопчук — український поет, заслужений журналіст України, член Національних спілок письменників і журналістів (з 1980 р.), а також член національної спілки письменників України (з 2009 р.). З Григорієм Гусейновим, Василем Вороном, Галиною Гусейновою, Еммою Андієвською, Михайлом Слабошпицьким, Іваном Корсаком, Тарасом Компаніченком. Луцьк . 15 квітня 2011 року.
- 11. Творча нива Май світами виповнену ручку, А писати можна і у Луцьку. Василь Простопчук.
- 12. В. Простопчук є автором найменшої книжечки в Україні, яка була в продажу, — «Що у ста на устах» і «Абецендарій любові». Книга має 32 сторінки розміром 2,8 х 2,0 сантиметри. Виготовлена у 2003 році Абецедарій — форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або першого вірша розташовані в абетковому порядку. Абецедарій Василя Простопчука — поетична абетка любові з усією гамою людських почуттів від А до Я. Які слова! Який у них порив! Який блаженний в голосі надрив! Люблю тебе… І, може, в цілім світі Таких ще слів ніхто не говорив. Автор найменшої книжки в Україні
- 13. Плюю на хвилинну удачу І їду в самотність на дачу… У вічнім саду яблуневім Я дещо для декого значу. Таємниця - в малому. Велика таємниця - у найменшому. Поєднавши літературну форму і книжковий формат, у мініатюрній збірці поетичних мініатюр автор відкриває одну із таємниць великого у малому - таїну Слова. Ах! Рубаї: Поезії Досі перські катрени – рубаї – Василя ПРОСТОПЧУКА вишуканими, лапідарними мініатюрами-перлинками були розсипані по різних поетичних збірках: “Неминуча” (1996), “Ах! Рубаї” (1998), “Ангели диявольських ночей”, “Любов тривожніша за осінь” (обидві – 2001), “Блаженність” (2002), “Третій тост” (2005) та інших. Нині ж майже всі вони разом з новими чотиривіршами увійшли до викінченого, філософськи-афористичного “Рубаяту”.
- 14. 1991 «Сучасні прокльони»; 1991 «Майн нейм іст Вас'я»; 1994 «Торжество справедливості» З рідним по мамі братом В'ячеславом Журавським("Слава"). 50-ті роки. Збірки гумору, видані під псевдонімом Василь Журавський
- 15. Власний музей-садиба «Подалі від ближнього» Біля скульптури "Леда" - автор Ярослав Мотика.
- 16. З висотного будинку на асфальт упало кошеня... А перехожі: - Ти диви, і ніг не поламало! ... А сірий той зіщулений клубочок на небо озирався, мов гадав, скільки ж то поверхів у людської жорстокості. Шедевром поетичного доробку В. Простопчука є поезія „З висотного будинку"
- 17. Васюкізм – від абревіатури Волинської асоціації сатириків (ВАС). Гнома (грецьке слово) – короткий, переважно віршований вислів-повчання; афоризм. Потоптані, в безмовності закуті, Потоплені в безпам’ятства ріці, Покинуті, спустошені, забуті… То наші душі – храми без жерців. Робота з літературними термінами
- 18. Білі метілі: Лірика. Гумор. Сатира. Поет-лірик, поет-сатирик, поет-пісняр... Василь Простопчук заявив про себе досить гучно та зріло. Його ніжна інтимна лірика, його влучне сатиричне слово свідчать про непересічність таланту. З Оксаною Забужко, Олексієм Левченком, Володимиром Лисом. З Іво Бобулом З Дмитром Павличком і Володимиром Мікулічем у Польщі.
- 19. Білі метілі Поет-лірик, поет-сатирик, поет-пісняр... Василь Простопчук заявив про себе пізно, але зріло. Його ніжна інтимна лірика, його влучне сатиричне слово свідчать про непересічність таланту. З Степаном Гігою у його ужгородській музичній студії під час роботи над піснею "А слава- забава". В Академії мистецтв України - з Юрієм Покальчуком, Василем Лопатою, Валентином Войтенком, Андрієм Чебикіним і Степаном Галябардою. Київ.
- 20. Моє село Моє село навіки оповите Сагою рік, медовістю полів, Золотосяйним половінням жита І надосіннім зойком журавлів. Тут вперше дід мій ранньою весною Рукам дав плуг, і віжки, і батіг, І перша скиба чорною габою Покірно впала до дитячих ніг. Тут вперше я відчув і біль розлуки, І щастя щем, і радість, і печаль… Зовуть в село мене врунаві луки, І в роси розсипається кришталь. І хочеться рукам узяти плуга, І об стерню вколотися ногам. Моє село – моя одвічна туга, Настояна на вірності шляхам. Дідусь Григорій Простопчук. 15 травня 1949 року.
- 21. Словникова робота: Сага - річкова затока, рослинність у заплаві річки; скиба - смуга, шар землі, яку вивертав плуг під час оранки; габа - те, що покриває, застилає, оповиває, покривало; вруна– густі сходи посівів, руна; стерня - незрізані рештки нижньої частини стебел, що залишаються на полі після збирання зернових культур.
- 22. Розкриваю книгу старовинну Розкриваю книгу старовинну, В ній повір'я - чорно-білі сни... Птах сховався - буде хуртовина, Ворон мостить гнізда - до весни. Хмара проти вітру - до негоди, Зорі мерехтять - вітрів чекай. Жолудів багато - сніг холодний, А багато снігу - на врожай. По дощеві (бо горить веселка), Жайвір розспівався - до тепла. Бусол поселився на оселі - Радість людям доля принесла... Мудросте народна, до загину Вчитимусь пояснювати світ Вірою у наслідок й причину І в лелеки завтрашній приліт.
- 23. Робота в групах Аналіз поезії «Розкриваю книгу старовинну» 1. Скласти інформаційне гроно. 2. Складання сенкану «Мудрість» 3. Художні засоби: Епітети: книгу старовинну, чорно-білі сни, сніг холодний, завтрашній приліт. Звертання: мудросте народна. Метафора: птах сховався, зорі мерехтять, горить веселка. Персоніфікація: жайвір розспівався, бусол поселився, доля принесла радість.
- 24. Коло ідей. Чому свою збірку поезій автор назвав «Білі метілі»? Схочеш забути – забудь. Схочеш згадати – згадай... Білі метілі метуть, Білі метілі – у даль. Білі метілі... Немов Дим від твоєї фати. Близько, здається, любов – Лиш заметіль перейти. Переступити – і край – Через розвітрену путь... Схочеш згадати – згадай. Схочеш забути – забудь.
- 25. Рефлексія. Проведення тестового опитування З Анатолієм Дімаровим , Михайлом Ватуляком та Іваном Корсаком. Київ. 17 травня 2011 року. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 А Б Г А Г Г Б В Г А Б А Відповіді:
- 26. Домашнє завдання Написати лист-звернення до поета. Написати есей «Волинь моя багата». Намалювати ілюстрацію до твору В. Простопчука (на вибір).
- 27. Якщо не встигну, щось не докажу, Не долюблю когось, не дочекаюсь, Не поспішайте ставити межу Між пеклом цим і тим одвічним раєм. Крізь далеч літ, крізь ночі суєти, Поезіє, мій краю необжитий, У суще все, де небо є і ти, Єдиним словом повернуся жити. І буде так... Закоханість мою Розбудить ранок голосінням чайок, А я не встигну, я - не дочекаюсь, Щось не домовлю, щось та й затаю. Театральний майдан. Луцьк. 29 вересня 2014 р