More Related Content
What's hot (15)
Similar to Емоції.ٳ (20)
Емоції.ٳ
- 1. Емоції. Вплив хвороби на емоціонально-вольову сферу людини.
- 2. Емоції — це складні та багатогранні переживання, які відіграють ключову роль у житті людини. Вони переплітаються з нашими думками, діями та взаємодією з іншими, впливають на наші рішення та формують нашу особистість. За своєю суттю емоції — це реакція на певні стимули, як внутрішні, так і зовнішні, які можуть бути швидкоплинними або тривалими, тонкими або інтенсивними. Емоції можна визначити як складні психологічні стани, які включають низку фізіологічних і когнітивних реакцій на певні стимули або ситуації. Ці реакції можуть проявлятися по-різному, наприклад, у зміні частоти серцебиття, виразу обличчя або навіть у зміні способу мислення. Емоції — це складні комбінації фізіологічних та поведінкових реакцій, когнітивних інтерпретацій.
- 3. Розуміння емоцій вимагає розуміння їхніх ключових компонентів: 1. Фізіологічна реакція 2. Поведінкова реакція 3. Когнітивна інтерпретація Фізіологічна відповідь стосується тілесних реакцій, викликаних емоцією, наприклад, прискорене серцебиття, коли людина налякана. Поведінкова реакція охоплює зовнішні дії та реакції, такі як посмішка, коли людина щаслива, або насупленість, коли вона засмучена. Когнітивна інтерпретація — це те, як ми сприймаємо й осмислюємо емоцію. Це наше особисте розуміння і маркування емоції, на яке може впливати минулий досвід, переконання і культурні норми.
- 4. Важливість емоцій у повсякденному житті Розпізнавання та розуміння наших емоцій має вирішальне значення з різних причин. Емоції керують нашими діями, впливають на наші рішення і відіграють значну роль у наших міжособистісних стосунках. Перебуваючи в гармонії зі своїми емоціями, ми можемо орієнтуватися в складних ситуаціях, робити усвідомлений вибір і налагоджувати глибші зв’язки з іншими людьми. Більше того, розуміння емоцій допомагає самосвідомості, дозволяючи людям розпізнавати тригери, керувати стресом і розвивати емоційний інтелект — ключовий компонент особистого та професійного успіху.
- 5. Емоції, почуття та настрої: в чому різниця? Хоча терміни “емоції”, “почуття” і “настрій” часто використовуються як взаємозамінні, вони мають чіткі відмінності. Емоції — це безпосередня реакція на певні стимули, і зазвичай вони короткочасні. Наприклад, радість від отримання подарунка, страх при перегляді жахів, здивування від несподіваної новини. Почуття, з іншого боку, є свідомим осмисленням та інтерпретацією емоцій, вони часто тривають довше емоцій. Наприклад, відчуття щастя після проведеного часу з рідними, відчуття тривоги перед важливою подією, відчуття незадоволення від результатів роботи або почуття кохання від … від багатьох факторів, іноді не дуже очевидних, про це напишемо окремо. Настрої — це узагальнені емоційні стани, не обов’язково пов’язані з конкретним стимулом, і можуть зберігатися протягом тривалого часу. Наприклад: загальний настрій радості або оптимізму, відчуття меланхолії або печалі без конкретної причини, стан розсіяності або спокою.
- 6. За ступенем збудження чи заспокоєння є такі види емоцій: Стенічні емоції — такі емоції, що спонукають до активності, збільшують напруження та концентрацію: злість, радість, впевненість, страх. Астенічні емоції — це емоції, що спонукають пасивність чи бездіяльність: сум, страждання, страх*. *Страх може бути як пасивним (“завмри”), так і активним (“бий, тікай”).
- 7. За відтінком задоволення або незадоволення розрізняють: Позитивні емоції виникають, коли обставини відповідають нормам і світогляду особи. До них відносяться задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення, упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, вдячність, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття совісті та інші. Негативні емоції виникають від відхилення обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини. До цього списку належать горе, невдоволення, туга, сум, нудьга, розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі, сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, відраза тощо.
- 8. Всі емоції також можна розділити на дві великі групи: базові та складні емоції. Базові емоції, такі як радість, здивування, сум, гнів, страх і огида, є універсальними й часто вважаються вродженими. Вони однаково відчуваються в різних культурах і часто пов’язані з певними фізіологічними реакціями. 2 3 Радість Здивування Сум Гнів Страх Огида Складні або другорядні емоції — це комбінації базових емоцій, які часто формуються під впливом особистого досвіду, культурного виховання та суспільних норм. Прикладами є ревнощі, провина, гордість і сором.
- 9. Емоційна та вольова сторонни хвороби в етіопатогенезі хвороби пов'язані з типом особистості та мірою вираженості типових ознак. Тому, розглядаючи питання про основні змінні особистості, що мають значення для переживання хвороби, варто згадати деякі підходи до визначення структури особистості, а саме: • Структура характеру за К. Платоновим: 1) спрямованість і моральні якості особистості; 2) досвід (включно з індивідуальною культурою особистості); 3) індивідуальні особливості психічних процесів (форми психічного відображення); 4) біопсихічні властивості особистості (фіз.властивості нервової системи, темперамент, статеві й вікові особливості, органічні зміни). • В. М'ясищев підкреслював роль змісту психічних процесів у структурі особистості (спрямованість+рівні розвитку+динаміка), роль відношення, ставлення до дійсності у перебігу будь-яких інших психічних процесів. • А. Бодальов визначав спілкування людини як один з головних регуляторів її поведінки (особливо гностичний компонент спілкування). • Структура особистості за З. Фрейдом, К. Юнгом, основні параметри особистості, досліджувані Г. Айзенком – всі ці концепції включають особистісні змінні, що значною мірою пов'язані з особливостями виникнення, перебігу та переживання хвороби.
- 10. Будь який патологічний стан впливає відповідним чином на емоції, переживання і вольову сферу хворого. Здебільшого серйозні захворювання викликають у хворого стани тривоги і страху, котрі інколи можуть сягати рівня відчаю і паніки. Тривалі захворювання супроводжуються депресією, котра може трансформуватись у апатію. Як правило, перераховані типи емоційного реагування на хворобу поєднуються з явищами загальної астенізації. В результаті цього у хворих виникають наступні синдроми психічного реагування на наявність соматичної патології: • Астено-депресивний синдром (на тлі астенізації хворого турбує зниження настрою, туга, незадоволення своїм станом, відчуття безперспективності); • Астено-фобічний синдром (поєднання астенізації і чітко визначених страхів, наприклад, кардіофобії); • Астено-тривожний синдром (до явищ астенізації приєднується тривога і неприємні передчуття, які не мають чітко визначеного змісту); • Астено-іпохондричний (хворий у своїй уяві перебільшує важкість свого захворювання, вважає себе приреченим або практично невиліковним, уважно фіксує свою увагу на хворобливих відчуттях і гіпертрофує їх значення); • Астено-невротичний (на тлі астенізації відмічається виражена емоційно-вольова лабільність).
- 11. Деякі патологічні стани, навпаки, можуть викликати неадекватне підвищення настрою (наприклад, виражена туберкульозна інтоксикація, органічне ураження лобних долей головного мозку, стани алкогольного, наркотичного або токсикоманічного сп’яніння). Душевні муки, викликані хворобою можуть суб’єктивно значно важче переноситись хворим, ніж саме фізичне захворювання. Важкий душевний стан може привести навіть до появи суїцидних тенденцій (наприклад, усвідомлення наявності злоякісного захворювання, або ВІЛ- інфекції). Неадекватне підвищення настрою може зашкодити лікувальному процесу, тому що внаслідок недооцінки свого стану такі хворі схильні до порушень належного режиму і технології лікувального процесу. Емоції проявляються не лише у суб’єктивних переживаннях, але також і у відповідному інтегральному відреагуванні практично всіх органів і систем організму. Так, емоції змінюють показники гемодинаміки (від гіпертонічних кризів до колаптоїдних станів із знепритомненням), викликають тахікардію або аритмію серцевої діяльності, посилення перестальтики, або сповільнення роботи кишківника, спазми сечового і жовчевого міхура, пітливість, приступи ядухи, тремтіння тощо. Встановлено, що у кожної людини емоційне напруження викликає характерний саме для цієї людини своєрідний психовегетативний синдром. Чим інтенсивніша емоція, тим яскравіше проявляються прояви психовегетативного синдрому.
- 12. В наслідок хвороби вольові процеси, обумовлені інстинктом самозбереження, можуть посилюватись. Хворий проявляє гіпербулію (посилення вольових процесів) в якості контрміри, спрямованої на боротьбу із захворюванням. Інколи гіпербулія приймає односторонній характер. Наприклад, наркоман на тлі загальної гіпобулії і втрати інтересу до роботи, навчання, сім’ї, минулих захоплень, проявляє море енергії, рішучості, витримки, хитрості, настирливості і сміливості у питаннях, котрі стосуються добування чергової партії наркотика. У більшості хворих в наслідок астенізації і пригніченого стану вольові процеси слабшають. На тлі астенічних емоцій інстинктивна діяльність (апетит, бажання діяти і пізнавати нове, сексуальна активність) знижується, об’єм соціальних контактів звужується, розвивається загальна слабість і знесилення. Проте наявність стенічних емоцій у вигляді суб’єктивного рішучого протесту проти свого стану, як правило, посилюють вольову сферу і при наявності необхідної кількості життєвих резервів можуть сприяти ефективнішому лікуванню. Але, якщо вольова діяльність є більшою, ніж резервні життєві сили організма, надмірна трата енергії може погіршити стан хворого.
- 13. Між хворобою і емоційно-вольовою сферою існує прямий і зворотній зв’язок. Хвороба видозмінює емоційний стан хворого. Виражені емоції супроводжуються психовегетативним синдромом, який змінює діяльність вегетативної нервової системи, а як наслідок – функціонування більшості органів і систем організму. Порушення соматичного стану емоційного генезу посилює негативний вплив хвороби на емоційно-вольову сферу. Емоційні зрушення фіксуються і стають більш вираженими. Інколи вони трансформуються у небажаному напрямку, наприклад, депресія – тривога – страх – відчай – почуття безвиході – суїцидні наміри. Іншими словами, хвороба викликає порушення емоційно-вольової сфери, а це , у свою чергу, підтримує патологічний процес. Отже, хвороба змінює не лише фізичні, але і психічний стан людини. Хвороба впливає на усі сфери психіки. Між хворобою і сферами психіки існують взаємозв’язки, щоописані як психосоматичні відносини. Варто згадати також про розроблені в клінічній психології профілі особистості типу А, «ракової особистості» (низьке зовнішнє оформлення емоцій, «витіснення» їх, невміння опанувати стрессом, почуття пригніченості, безпорадності, безнадійності, затяжні депресії, образливість, психологія пассивного переможенного за Селінджером).