�ݺ�ߣ

Копіювання та розміщення матеріалу на сторонніх сайтах ЗАБОРОНЕНО!!!
Химинець А.А. 1
Володимир Винниченко (1880–1951)
1. Загальні відомості. Володимир Кирилович Винниченко — український політичний та державний
діяч, прозаїк, драматург та художник.
2. Місце народження. Володимир Кирилович Винниченко народився 1880 року в Єлисаветграді (нині
Кропивницький)
2. Батьки. Батько ― Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит. Мати ― Євдокія
Павленко.
3. Дитинство. Змалку хлопчик ріс здібним, упевненим у собі, умів за будь-яких обставин твердо
захищати свою позицію; був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий... Надзвичайно любив
волю, повітря, рух. Був гордим, незалежним у вчинках і рішеннях. Любив гратися в ґудзики, цурки,
запускати змія. «Мушу признатися, що ріс дуже непосидючим, невгамовним халамидником. Спокій був
моїм ворогом. Любив їздити верхи, мчати попереду табуна. Коли наставала зима, льодок сковував річку,
я частенько подорожував кілометрів сорок, не менше, не звертаючи уваги на жодні застереження,
благання матері. Ріс впертим і вольовим хлопцем. Понад усе любив правду, за яку частенько доводилося
страждати».
4. Навчався у сільській народній школі, Єлисаветградській гімназії. У старших класах написав
бунтарську поему, за яку дістав тиждень «карцеру»... Документа про закінчення Єлнсаветградської
гімназії Володимиру не видали, згодом він склав іспити за середню освіту екстерном у Златопільській
гімназії. Продовжив навчання на юридичному факультеті Київського університету.
5. Революціонер. У студентські роки створив таємну революційну організацію «Студентська громада».
Був членом Української студентської громади, Революційної української партії (РУП; з 1905 р. ―
Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)).
6. Арешти. Проводив агітаційно-пропагандистську роботу серед робітників Києва та селян Полтавської
губернії, за що 1903 року був заарештований, виключений із університету й ув'язнений до одиночної
камери Лук'янівської в'язниці в Києві, звідки вдалося втекти. Незабаром новий арешт, дисциплінарний
батальйон. Але він знову втік. Ризикуючи життям, не раз переходив кордон, беручи участь у
переправленні революційної літератури в Росію.
7. Еміграція. Після чергового арешту й ув'язнення зі загрозою довічної каторги, Винниченку, за
допомогою товаришів, вдалося вирватися з рук царської охранки. Не ризикуючи далі, він емігрував. За
кордоном разом із Михайлом Грушевським видавав часопис «Промінь».
8. Перша світова війна. Та на початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії й жив до
1917 року під чужим прізвищем переважно в Москві, займаючись літературною діяльністю.
9. Події 1917—1918 років. У лютому 1917 р. повернувся до України. Став членом Центральної Ради. 15
червня 1917 очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ. Автор усіх
головних законодавчих актів УНР. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Через
суперечності з Симоном Петлюрою Винниченко пішов у відставку та виїхав за кордон.
10. Друга еміграція. Організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. 1920 р. повернувся
в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у
Франції.
11. Захоплення – живопис, малював натюрморти й пейзажі
12. Під час німецької окупації Франції за відмову співробітництва з нацистами Володимира
Кириловича було кинуто до концтабору. По закінченні війни він закликав до загального роззброєння та
мирного співіснування народів світу.
13. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
Володимир Винниченко — письменник світового рівня. В роки радянської влади його було викреслено з
української літератури.
Основні твори: оповідання «Кумедія з Костем», «Федько-халамидник»; новела «Момент»; драми
«Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь»; романи «Записки кирпатого Мефістофеля», фантастичний
роман «Сонячна машина»

«Федько-халамидник» (1912)
1. Рід: епос
2. Жанр: соціально-побутове оповідання.
3. Герої твору: Федько, Толя, батьки Толі, батько Федька Іван, мати Федька Іваниха, хлопці Стьопка,
Льонька, Спірка, Гаврик.
4. Тема: зображення образу чесного та справедливого, але непосидючого хлопця у середовищі брехні,
страху та байдужості.
5. Ідея: уславлення справедливості та альтруїзму, засудження боягузтва та лицемірства.
6. Сюжет. Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки
шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися с однолітками, тощо.
«Спокій був його ворогом». Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це
Федько був натурою щирою, чесною, благородною. «Федько брехати не любить… й товаришів видавати»
— за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкет, але
за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло
батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як
Федько.
Батьки Федька забороняли йому товаришувати з «благородним» Толею, бо він «не рівня», «не кумпанія»
мужиченяті. Але Федько щоразу «спокушав» Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного
хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толя спровокував Федька перейти по крижинах
з одного берега
на інший. Федько побився об заклад з Толікею на ножик з кістяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв
віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного
берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його
сміливістю люди, що
стояли на березі, Толя непомітно від усіх стрибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому
елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла
знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати допомоги.
На допомогу йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді, рятуючи Толю. Дізнавшись про
небезпечні забавки, батько Толі дуже рогнівався. Федько, пожалівши Толю, бере всю провину на себе.
Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три
дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з
вікна — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника — і грався з чижиком, якого забрав у матері
Федька, бо вважав, що він його виграв.
7. Елементи сюжету.
Експозиція: зображення короткого, але активного життя Федька, його взаємин з друзями, ворогами,
батьками.
Зав’язка: різноманітні бешкетування Федька, фатальна пригода на річці.
Кульмінація: альтруїзм Федька, який рятує Толю на льодовій річці та приймає на себе головні
покарання батьків.
Розв’язка: Федько помирає, а Толя, який причетний до цього, цікавиться лише своїми потребами.
8. Оповідання вчить враховувати свої можливості та не робити необдуманих вчинків. Вчить говорити
правду та не перекладати свою вину на інших, як це зробив Толя. Не можна бути черствими та
байдужими, бо це може причинити біль іншим.
План характеристики Федька.
1. Федько — син бідного робітника друкарні. («...Розбишака-халамидник», «наче біс який сидів у
хлопцеві», «сибіряка», «люципер»),
2. Портретна характеристика Федька. («...Чуб йому стирчаком виліз з-під картуза, очі хутко бігають»,
«руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає»).
3. Поведінка і риси характеру героя:
■ непосидючий («...неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його
ворогом, з яким він боровся на кожному місці»);
■ сильний («.. .перший по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде...»);

■ відкритий («.. .він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»);
■ впертий («...не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде.
Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»);
■ витривалий («Камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь...»);
■ правдолюб («Якби схотів, то міг би одбрехатись, але Федько брехати не любить»);
■ непримиренний до зрадництва («.. .не любить також Федько й товаришів видавати»);
■ спокусник («...Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному
чоловікові в голову б того не могло прийти»);
■ поважає батька («...якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»);
■ спритний («ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча», «стриба, як кішка»);
■ жертовний у стосунках з Толею («Ну, давай руку... Іди за мною. Та не бійсь...»).
4. «Віддай людині крихітку себе, за це душа поповнюється світлом» — підсумок життя Федька.
Джерела
Авраменко О. Українська література : підруч. для 5 кл. ЗЗСО. — Київ: Грамота, 2022
Заболотний В.В., О. В. Заболотний О.В., Слоньовська О.В., Ярмульська І.В. Українська література :
підруч. для 5 кл. ЗЗСО. — Київ: «Літера ЛТД», 2022
Калинич О., Дячок С. Українська література: підручник для 5 кл. ЗЗСО // За редакцією проф.
Ю.Ковбасенка. Тернопіль: Астон, 2022.
Кривобокова А.І., Шленьова М.Г. Усі уроки української літератури. 5 кл. — Х. : Вид. група «Основа»,
2013.
Слюніна О. В. Українська література. 5 клас (за підручником Л. Т. Коваленко). — Х. : Вид. група
«Основа», 2014.
Українська література. Конспекти уроків. 5 кл. І с. / уклад. Свінтковська С.А., Шинкаренко Т.А.. —
Х.: Вид. група «Основа», 2016
https://www.youtube.com/watch?v=-dltCeg_2kQ

�ݺ�ߣ

В.Винниченко "Федько халамидник". Допомога учню

Recommended

More Related Content

Similar to В.Винниченко "Федько халамидник". Допомога учню (20)

More from Adriana Himinets (20)

Recently uploaded (13)

В.Винниченко "Федько халамидник". Допомога учню