УМОВИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТРАМАДОЛУ В КРОВI МЕТОДОМ ВИСОКОЕФЕКТИВНОI РIДИННОI ХРОМАТОГРАФII В ПРИСУТНОСТI НПЗП
1. Львівський національний медичний університет
імені Данила Галицького
Кафедра аналітичної та токсикологічної хімії
УМОВИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
ТРАМАДОЛУ В КРОВІ МЕТОДОМ
ВИСОКОЕФЕКТИВНОЇ РІДИННОЇ
ХРОМАТОГРАФІЇ В ПРИСУТНОСТІ НПЗП
• Виконала: Ігліцька Софія
• Науковий керівник: Галькевич Ірина Йосипівна.
2. Актуальність
Трамадол відноситься до фармакологічної групи опіоїдних
анальгетиків із змішаним механізмом дії. В хімічному
відношенні це (транс-(±)-2-[(Диметиламіно)метил]-1-(3-
метоксифеніл)циклогексанолу гідрохлорид.
Трамадол – 4-ий найбільш
часто призначуваний
анальгетик у світі –
використовується для
лікування як онкологічного,
так і неонкологічного болю
в 70 країнах світу.
3. Частота застосування трамадолу в
фармакотерапії болю (%).
8,2
5,4
4,2
4,1
3,8
4
9,6
15,9
0 10 20 44,8 30 40 50
м'язово-кісткові захворювання Онкологія
Травматологія Нейрогенний біль
Коліки Інше
Післяопераційний період Васкуліти
Мігрень
5. Мета роботи:
Розробка методики якісного та
кількісного визначення трамадолу в
крові в присутності деяких
нестероїдних протизапальних засобів,
які найчастіше застосовуються в
медичній практиці методом
високоефективної рідинної
хроматографії.
6. Готування модельних проб крові
Модельні проби готували наступним
чином: в 5 мл крові вносили
стандартний розчин відповідного
препарату у фосфатному буферному
розчині з рН 7,4
проби струшували до повної
гомогенізації.
Концентрація кожного із препаратів
становила 10 мкг в розрахунку на 1 мл
крові.
7. Схема ізолювання
трамадолу та НПЗП з крові.
В досліджувані проби крові вносили по 1 мг натрію
хлориду, 2,5 мл боратного буферного розчину (рН
9,0) і 15 мл суміші гексан/ізоаміловий спирт (99:1).
Суміш струшували протягом 30 хвилин після чого
центрифугували (10 хв. при 5000 об/хв).
Органічну фазу відокремлювали і випаровували в
потоці азоту при кімнатній температурі.
Сухий залишок розчиняли в 500 мкл ацетонітрилу і
використовували для аналізу методом
високоефективної рідинної хроматографії.
9. Ізолювання трамадолу та НПЗП з модельних
сумішей.
Готували проби крові з вмістом трамадолу і перечислених
вище нестероїдних препаратів в межах концентрацій від
50 до 500 нг/мл , тобто створювали терапевтичний
інтервал концентрацій.
Очищення шляхом додавання 1 мг натрію хлориду
Екстракція сумішшю гексану з ізоаміловим спиртом
Випаровування органічної фази в потоці азоту,
а сухі залишки використовувались для дослідження.
Дослідження проб, отриманих із
біологічного матеріалу проводили
на високоефективному рідинному
хроматографі Аgilent 1100 Series.
10. Умови аналізу ВЕРХ
Колонка Zorbax SВ-С18, розмір
частинок сорбенту 1.8 мкм, а самої
колонки 4.6x15мм.
Градієнтний режим подачі рухомої
фази.
Розчинники: суміш ацетонітрилу та
води (95:5) та розчин фосфатної
кислоти.
В склад рухомої фази вводили
фосфатну кислоту в діапазоні
концентрацій від 0,5 М до 1,7 М
розчину .
Швидкість рухомої фази 3 мл/хв,
об'єм введеної проби 10 мкл.
Детекцію проводили при 215 нм,
застосовуючи УФ-детектор.
11. Вплив фосфатної кислоти на ефективність
розділення хроматографічних піків.
При використанні 0,5 М розчину фосфатної кислоти
коефіцієнт розділення піків становить 0,25-0,5.
Із збільшенням концентрації фосфатної кислоти в
складі рухомої фази (0,75 М; 1 М; 1,25 М; 1,5 М та
1,7 М) покращується роздільна здатність колонки та
зростає час аналізу.
Найоптимальніше розділення (коефіцієнт
розділення > 2 ) спостерігається при концентрації
фосфатної кислоти 1,25 М.
13. Ідентифікацію досліджуваних препаратів
проводили за часом утримування
Сполука Лікарський засіб Час утримування,
tR, хв
1 Диклофенак натрію 9,56
2 Трамадол 12,09
3 Мелоксикам 12,58
4 Целекоксиб 20,60
14. Висновки
Опрацьовані умови ідентифікації та кількісного
визначення трамадолу в крові в присутності НПЗП
(мелоксикаму, целекоксибу та диклофенаку)
методом ВЕРХ.
Встановлено оптимальну концентрацію фосфатної
кислоти в складі рухомої фази для кращого
розділення хроматографічних піків.
Найменші кількості препаратів, які визначили в
крові, знаходяться в межах від 15 до 500 нг в 1 мл
крові, що відповідає їх терапевтичним
концентраціям.